Дорогі жителі Війтівецької громади, шановні краяни, земляки!  

 

Ми бачимо як важко, у тривогах і горі,  народжується новий світ. Він народжується в страшних муках, спливаючи кров’ю…  Славна родина Плотиць зменшилася.  До нас через великий проміжок часу повернувся хоробрий воїн, мужній захисник, безстрашний і вірний син України. Він з перших днів проклятої війни став на захист нашої Вітчизни. Його біографія проста, звичайна, але разом з тим, повчальна, адже юнак був щирим патріотом  і добровольцем.

   На війні, на передку, на вогненному і пекельному «нулі», Сергій проявив себе відважним і доблесним воїном. Відбивав ворожі атаки, прикривав своїх бойових побратимів, рятував   поранених, контужених бійців, виконував досить складні, небезпечні завдання. Його палко  любили і поважали усі воїни.

    У тім пеклі Сергій  набачився стільки горя, страхіть  і жахіть, стільки убитих і  понівечених солдат, що й передати неможливо.  Ми щиро вдячні  воїну за мужність, за силу,  за витримку і священну боротьбу. Кожне слово про війну у нас  оповите великим сумом за полеглими патріотами, ненавистю до ворога і святою вірою у  велику і справедливу Перемогу. Вона неодмінно буде!!!  Жаль  красивого, мужнього земляка, воїна, героя.

    Жителі  Воронівець, Уланівської громади, також  глибоко співчувають  рідним і близьким за важку втрату, висловлюють впевненість, що наші безстрашні воїни зуміють дати  відсіч ненависному, лютому ворогу та здобудуть довгоочікувану  Перемогу. Це обов’язково станеться!

     Пам’ять про їх подвиги залишаться в наших серцях, а їх приклад стане символом героїзму, відданості та незламності для майбутніх поколінь. Наш обов’язок – пам’ятати їхні дорогі імена, розповідати про них та шанувати  світлу пам’ять.

    Вони не просто герої - це наші рідні, близькі друзі та однокласники, які зробили найвищу пожертву – віддали своє життя, свій стукіт серця, за мирне майбутнє України. Вірю, ро полеглих Героїв  будуть написані вірші, книги, пісні, зняті фільми… Нехай вічна слава і  пам’ять про них буде нашою даниною вдячності за мужність, відвагу та патріотизм.

       Вічна слава   безсмертному воїну-земляку  Сергію Плотиці!     

       Його ім′я буде навічно вписане в історію  громади та й усієї України.

 

***

Найбільше військо – в Господа – Христа.

У ньому – сотні тисяч українців.

Звитяга їх почесна і свята!

А горя випито – по самі вінця.

 

Серед хоробрих, доблесних бійців –

Безсмертний наш земляк – Сергій Плотиця,

З чарівних Війтівець, де солов’їний спів,

Де сонце у блакиті промениться.

 

Красу оцю – неможна позабуть:

Батьківська хата, школа, друзі, річка,

А ще земля вкраїнська – вища суть

Й тополя край села, як вічна свічка…

 

- Я, тату, мушу йти на фронт!

Кому,  як не мені там воювати?

Відновимо державний свій кордон

І з Перемогою вернемося до хати…

 

...Він був отам, як кажуть, «на нулю»,

На передку, де смерть й найбільший ризик.

Підтримував солдат, оберігав в бою

І уникав поранення і кризи…

 

Атаки вперті у ті дні були,

Рашистські посіпаки лізли й лізли…

Земля двигтіла, хмари аж гули,

Відлуння вуркотало страхом грізно.

 

А міни градом сипались з гори,

Смерть танцювала, вибирала жертви,

Врізалися осколки на порі

І кров стікала з ранених і мертвих…

 

Але потрібно йти. Іти на прю…

Ворог бере окопи і траншеї…

І  раптом міна…

                  Там й зустрів зорю,

Яка схилила з місяцем киреї…

 

Яка світила ясно уночі.

Дозори пантрували поле бою.

Кричали злякано десь в темряві сичі,

А Костянтинівка - в загравах за горою…

 

Солдат у високостя відлетів,

Журавликом тужливим ген за обрій.

Він доброволець й на війні зустрів

Стійких братів, відважних і хоробрих.

 

Та тіло побратима не змогли

Забрати. Орки насідали.

А дні летіли, хоч бої вели,

Та сил на фронті явно не стачало…

 

Невизначеність ранить, душу рве,

А може син живий? Звісток немає…

А серце батька вже напівживе,

Думки тривожні душу ріжуть, краять…

 

І він вернувсь крізь  болі сподівань.

Здригнулись знов у горі Війтівці…

Не передати розпачу й ридань,

Коли відходять ось такі бійці.

 

Його душа -  на Божих Небесах,

А тіло лиш тепер на батьківськім порозі.

Сергій Плотиця – наш безсмертний птах,

У пам’яті нам світить у дорозі.

 

Він йшов безстрашно, мужньо, напролом,

Шлях розчищав собою, мов бульдозер…

Боровся зі страшним рашистським злом…

…На серці гіркота. Свічки. Молитви. Сльози…

 

Закінчив шлях на батьківській землі,

У Війтівцях, де зріс й пішов у люди.

Де молодість літала на крилі,

Де рідні, друзі і знайомі всюди.

 

Вічний спочинок. Матінка-Земля

Тебе обійме і прийме у лоно…

Схиляє голови рідня, твоя сімʹя,

Уся громада – тил і оборона.

 

Всього себе Вкраїні ти віддав,

Без каяття, без засторог, зупинки…

Тому Господь тебе увись забрав,

На райські ниви вічного спочинку.

 

Ти – в пам’яті! Ти з нами назавжди!

Веселий, заклопотаний і дужий.

Ми знаєм, ти злетів од нас туди,

І в Господа в полку Небеснім служиш!..

 

Плотиця Сергій  у святі Небеса

Вознісся  відважним Героєм,

Щоб спокій в країні, достаток й краса,

Для нас були ціллю святою!

 

Слава Україні! Героям Слава!

Микола Дорош