Війтівецька громада знову у скорботі - на війні загинув Сергій Плотиця з села Війтівці. Клята війна забрала ще одне молоде життя мужнього воїна, палкого патріота України, який з перших днів війни, добровільно, став на захист нашої держави.
Про це повідомив батько полеглого Героя Іван Плотиця. Ось що написав згорьований батько:
- Люди, щоб Ви не слухали різних пліток, то послухайте правду...
До мене дзвонив один із командирів мого сина: "Шановний Іван Іванович, мені важко це це говорити, але Ваш син з 10 по 15 травня мужньо бився, він із побратимами героїчно тримали оборону, вони не пропустили ворога, він не здав позицію!!!
Ваш син герой, ви маєте пишатися своїм сином. Ви виростили гідного патріота України!!! Вони билися до останнього!!
Вони дочекалися заміни, але при виході із позиції попали під сильний мінометний обстріл. Вони майже вийшли до точки евакуації, але ворожа міна їх накрила...
Три воїни загинули, а один важко поранений. Пробачте, але Ваш син загинув..
Ми знаємо де вони лежать, але винести їх не можемо...
Я благав, якщо ви не вберегли мого сина, то хоть привезіть, дуже дороге для мене, тіло мого синочка..
...Ми зробимо все можливе, щоб витягти тіла наших хлопців. Пробачте...
А сьогодні я знову дзвонив...
Відповідь така:
"Ми посилали групу за нашими воїнами. Пораненого забрали, але це не ваш син... Вашого сина бачили, але забрати не змогли, бо знову сильний обстріл і знову понесли втрати... Пробачте, але пока так...
До цього дзвінка у мене ще десь жевріла малесенька надія....
Люди, війна в мене забрала найдожче, що може бути у кожного батька - дитину... Мій син поповнив ряди наших героїв, що віддали своє молоде життя за нас всіх, за вас усіх... 7 липня йому мало бути 30 рочків...
В день виходу на позицію ми довгенько розмовляли і він сказав, що перед ними стоїть надзвичайно важке завдання!!
Я благав, сину відмовся!!!! Не йди!!!!
Він із криком сказав: "Будеш на моєму місці, будеш відмовлятися!!! Я не буду!!!
Невже ти хочеш, щоб по Жданівці їхали російські танки???? Або ти мене не зупиняєш, або я кладу трубку.
Якщо я загину,то я знаю за що!!! Я не боюся смерті!!!!
Раніше, коли моя мати просила:" Сину, ти ж слабий, тобі ж не можна, повертайся!!
Відповідь була короткою: "Я в Жданівку повернуся або з перемогою, або в гробу!!!"
Я і сам не думав, що мій син такий сильний патріот України!!!!
Я хочу, щоб ви знали, що першу повістку на війну Сірожа взяв добровольцем в перший день війни!! Його комісували по хворобі. Потом він ще 2 рази брав повістку і його не брали. На четвертий раз якось впросився. Все це було в тайні від мене... 17 серпня я провів свою дитину, яка в очі не бачила автомата на війну.
Мій син пройшов надзвичайно сильну підготовку в Іспанії, потім продовжив навчання в Україні і мій синочок Сірожка перетворився на високо кваліфікованого ВОЇНА!!! Саме тому він і попав у підрозділ спеціального призначення.
Мій син і його хлопці навіть не мали права у розташуванні частини носити шеврони!! Він казав, що якщо, навіть, в місті з якихось причин зупинила військова поліція, він мав право тільки ім'я сказати і більше нічого!!!
Він пишався своєю спеціальністю! Їм довіряли самі важливі завдання у самих гарячих точках. За проявлену мужність і героїзм мій Сірожка був нагороджений "ЗОЛОТИМ ХРЕСТОМ" від Залужного. Йому дали 10 днів відпустки.
Він приїхав і каже: " Тату, держи! Щоб ти не думав, що я сиджу в бухгалтерії і перекладаю бумажки!!!
Щоб не нашкодити його живим побратимам я і зараз не можу сказати де тільки він не бував і ким він був...Він захищав Україну!!!
Він постійно говорив: - Тату, я не можу тобі сказати,чому мене навчили і що я вмію" ... Але як говорив мій племінник (також воює), Якщо прилітає 120 міна,то їй похеру, що ти вмієш...
Я вже отримав сотні співчуттів, але мене болить все і пече і в грудях і в голові... Я не знаю як далі жити.... Люди, моєму синові вже не треба нічого!!!! Але сотні тисяч наших дітей , які зараз воюють дуже потребують нашої допомоги.
Можете мене вважати ідіотом, але я вам скажу, що Сірожки мого побратими зараз дуже потребують РЕБ (це захист від дронів).
Врятуйте їх!!!! Щоб їхні батьки не кричали так, як я кричу... Знайте, якщо все це видержу і буду живий - Я не зупинюся!!! Я і далі буду допомагати нашим солдатикам.
Вічна слава нашим Героям!
Вічна пам'ять ГЕРОЯМ, що віддали своє молоде життя за незалежність України, - написав батько Героя Іван Плотиця.
