Понад 35 років у медицині — і жодного кроку назад від людського болю. Фельдшерка з Хмільниччини Оксана Герасименко сьогодні рятує українських військових на передовій, виїжджає на евакуації та щодня бореться за життя наших захисників. Її історія — про силу, милосердя і відданість професії навіть у найтемніші часи війни.

Ось, що про нашу славну землячку пишуть у Департаменті охорони здоров'я та реабілітації Вінницької ОДА.

Оксана Степанівна Герасименко народившлась у селі Будків Хмільницької громади, після закінчення школи вона ще вагалася щодо майбутнього фаху. Та прислухалася до мами й обрала медицину. І це рішення стало справою всього життя.

31 рік Оксана Степанівна пропрацювала фельдшеркою ФАПу, а з початком війни долучилася до військової медицини. Спочатку працювала на стабілізаційному пункті — місці, де щодня доводиться бачити біль, страждання і боротьбу за життя.

«Там розумієш справжню ціну людяності», — говорить медикиня.

Особливо закарбувався у пам’яті випадок у Торецьку, коли до стабпункту привезли важкопораненого бійця з позивним «Студент». Ще зранку він доставляв медикам сніданок, а вже за кілька годин сам потребував порятунку. Його останні слова: «Люди, я вас люблю» — назавжди залишилися у серці команди.

Сьогодні Оксана Герасименко працює у медичному пункті батальйону: виїжджає на евакуації поранених, надає першу допомогу, підтримує військових не лише професійно, а й по-людськи. Адже часто лікують не тільки медикаменти, а й щире слово, увага та співчуття.

Для неї професія медичної сестри — це не про кар’єру чи комфорт. Це про служіння людям, витримку, безсонні ночі та постійну готовність допомогти.

«Я не хочу перекладати цю війну на плечі своїх дітей та онуків, тому роблю все, що в моїх силах, щоб наблизити нашу перемогу», — каже Оксана Степанівна.

Саме такі люди сьогодні є справжнім обличчям турботи — сильні, людяні та незламні.