У червні 2026 року, в Хмільнику, в ресурсному центрі «Мурашник» відбулася подія, яка стала значно більшою, ніж просто літературно-мистецький вечір. Це була спроба повернути із забуття людину, яка понад сто років тому жила на Хмільниччині, творила, писала, займалася музикою і залишила по собі значний культурний спадок. Мова йде про польського поета, драматурга, композитора та колекціонера Адольфа Мостовського, могила якого знаходиться у Хмільнику.

 

Як народилася ідея

Історія цього дослідження почалася не з архівів і не з наукових пошуків. За словами керівника громадської організації «ПРАВО» Віталія Дороха, поштовхом стало давнє переконання, що історія Хмільника значно багатша, ніж прийнято вважати.

Протягом багатьох років місто сприймалося насамперед як курорт. Час від часу лунали навіть твердження, що окрім радонових вод Хмільник не має чим зацікавити туристів. Саме ця думка й викликала бажання шукати маловідомі сторінки місцевої історії.

До історії Мостовського команда вже мала низку успішних краєзнавчих відкриттів. Було повернуто із забуття ім'я Володимира Клодницького, який у 1919 році доклав значних зусиль для недопущення єврейських погромів у Хмільнику. Було також перевидано етнографічні матеріали священників Петрусевича та Родкевича, які понад півтора століття тому збирали в Хмільнику унікальні відомості про місцевий побут та традиції. Також було перекладено та видано книгу «Записки мирового судді», в якій йдеться про життя хмільничан кінця ХІХ століття.

Тому поява в полі зору ще однієї майже забутої постаті стала логічним продовженням цієї роботи.

Все почалося з розповіді Камілли Косенко про могилу Адольфа Мостовського на хмільницькому кладовищі. Згодом з'ясувалося, що людина, похована тут, була відомим у свій час поетом, драматургом і музикантом, а вистави за його творами ставилися на сценах Варшави та Кракова. Це викликало закономірне запитання: якщо така людина жила поруч із Хмільником, де ж її твори, музика, листи та спогади?

Саме тоді звичайна цікавість перетворилася на справжнє дослідження.

 

Архівний детектив

Інформацію про особистість Адольфа Мостовського та про його творчість шукали багато людей. Хочеться відзначити Каміллу Косенко, Магдалену Братко, Тараса Носальського та інших. Але ключову роль у пошуках відіграла дослідниця Олена Горобець. Саме вона взялася за роботу з польськими архівами, цифровими бібліотеками та стародруками.

Спочатку були знайдені українські джерела, однак дуже швидко стало зрозуміло, що основний масив інформації знаходиться у Польщі. Почалася копітка робота з цифровими фондами бібліотек Варшави та Кракова, матеріалами Ягеллонської бібліотеки, польською пресою кінця XIX – початку XX століття.

Серед перших знахідок став великий некролог, опублікований після смерті Мостовського у 1904 році. Саме він дозволив уточнити багато біографічних фактів і підтвердити, що останні роки свого життя письменник провів на Хмільниччині, в селі Великий Митник, а похований в Хмільнику на одному з міських кладовищ.

Поступово вдалося знайти:

-кілька поетичних збірок Мостовського;

-його драматичні твори;

- біографічні довідки;

- генеалогічні матеріали;

- архівні фотографії;

- особисте листування;

- музичні твори;

- газетні згадки про нього в Польщі та навіть у словенських виданнях.

Особливо важливим стала знахідка двох автентичних фотопортретів письменника. До цього фактично ніхто в Хмільнику не знав, який на вигляд був Адольф Мостовський.

Великий Митник і загадковий вальс

Однією з найяскравіших знахідок став нотний твір під назвою «Mytnik Walc» («Митник-вальс»). Його вдалося віднайти у Варшавській цифровій бібліотеці. Сам факт існування музичного твору, присвяченого Великому Митнику, став справжньою сенсацією для дослідників: яке ще село в Україні може похвалитися своїм «персональним» вальсом?

Мостовський тривалий час мешкав у Великому Митнику, де знаходився маєток його дружини. Саме там він написав частину своїх творів і, очевидно, створив цей вальс, який присвятив своїй тещі. Коли ноти були розшифровані й відтворені, стало зрозуміло, що це не просто історичний артефакт. За словами учасників проєкту, музика виявилася надзвичайно цікавою та виразною.

Саме тому було вирішено виконати вальс під час заходу в «Мурашнику».

 

Переклад як окреме дослідження

Окремим викликом стала робота з текстами. Більшість знайдених матеріалів були написані польською мовою XIX століття. Це вимагало не лише перекладу, а й фактично культурної інтерпретації.

Особливо багато часу було витрачено на драматичні твори. Олена Горобець не просто перекладала тексти, а адаптувала їх таким чином, щоб вони могли бути зрозумілими сучасній аудиторії та придатними для сценічного виконання.

Під час роботи над поезією дослідники звернули увагу на характерну особливість творчості Мостовського — він часто супроводжував свої збірки зверненнями до читачів, присвятами друзям і рідним, авторськими коментарями. Саме ці тексти дозволили побачити не лише письменника, а й живу людину зі своїми почуттями, переживаннями та спогадами.

Театральна постановка і музика

Кульмінацією багатомісячної роботи став захід у ресурсному центрі «Мурашник». Під час вечора відвідувачам представили результати дослідження, розповіли про життєвий шлях Адольфа Мостовського та продемонстрували знайдені матеріали.

Була й декламація віршів у виконанні Олени Горобець та Людмили Дозорець під гітарний музичний супровід. Але особливе місце посіла театралізована постановка за мотивами однієї з його комедійних п'єс під назвою «Бездітні». Для багатьох присутніх стало несподіванкою, наскільки актуальними й дотепними можуть бути тексти, написані понад століття тому.

Окрасою заходу стало виконання віднайденого «Митник-вальсу». Твір, який понад сто років існував лише на пожовклих нотних сторінках, завдяки Ользі Бичок, яка його виконала, знову прозвучав на Поділлі — фактично там, де був створений.

До речі, якщо перейти за цим QR-кодом, то можна почути Митницький вальс у виконанні Ольги Бичок:

Робота лише починається

Попри значні результати, дослідники переконані, що основні відкриття ще попереду.

Особливі надії покладаються на особисте листування Мостовського та його можливі публікації в польській періодиці. Відомо, що він співпрацював із газетами свого часу, однак більшість цих матеріалів ще не знайдено й не опрацьовано.

Існує висока ймовірність, що у своїх кореспонденціях письменник описував події, які відбувалися на Поділлі та безпосередньо в Хмільнику у другій половині XIX століття. Якщо такі тексти будуть знайдені, вони можуть стати унікальним джерелом з історії краю.

Попереду також пошук усних свідчень у Великому Митнику, додаткових архівних матеріалів та нових музичних творів.

 

Значення цієї історії

На думку керівника громадської організації «ПРАВО» Віталія Дороха подія в «Мурашнику», присвячена особистості та творчості Адольфа Мостовського, була не лише про одного поета чи композитора. Вона стала прикладом того, як локальна громада може самостійно відкривати й повертати власну історію. Те, що почалося зі згадки про стару могилу на кладовищі, перетворилося на масштабне дослідження, яке вже сьогодні змінює уявлення про культурне минуле Хмільницької громади. Історія Адольфа Мостовського вкотре доводить, що багато її сторінок ще чекають на своїх дослідників. А пошук цих сторінок іноді приводить до справжніх відкриттів.